|
Слів багато, мало сенсу,
Я мовчу, то ж не кричати.
Ти? Вже просто задля сексу,
Ти не смій мене повчати!
Все змінилося поволі,
Під укіс і під уклін,
Розкотилися дві долі,
І розбився щастя дзвін.
Він дзвонив, а я сміялась,
Ти казав, що покохав,
Я тоді зовсім не знала....
Так красиво ти брехав.
Вже не вірю, вже не вірю,
Довірять кому скажіть?
Так, мене життя навчило,
Я одна, але не звір.
Скоса дивлюсь на людей,
Хтось погладить, а хтось ні
Ти навчив боятись все,
Правди, щастя і брехні,
Ти навчив, і я з тобою,
Нуль емоцій, нуль страждань,
Не замерзну я зимою,
Бо ж як лід тепер, на жаль.
ID:
423447
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.05.2013 20:52:33
© дата внесення змiн: 13.05.2013 14:45:46
автор: ulin44
Вкажіть причину вашої скарги
|
