«Дивися: дорогам немає кінця, немає душі притулку…»
(Вільям Батлер Єтс)
У лісі в який ніхто не ходить*
(Навіть їжаки оминають його)
Знайшов кущ дикого аґрусу
З терпкими ягодами п’амяті.
Терпкими, як пісні поета,
Що співав на тризні
Крімптана МакФідаха**.
У цьому лісі луна
Марно чекає
На подорожнього
Тільки мені - самітнику
Криком грифа пророчить
Густе вино забуття
У чаші витесану з каменю.
Граю самотньо
На скрипці ірландського літа
Чорному круку Коннахта
Веселу мелодію про смерть.
У моїй сопілці вітри гір
Чи то зелених пагорбів,
У моєї скрипки
Давно обірвані струни.
Я самотній музИка.
Неприкаянний
Як крислатий капелюх шАнахі.***
Грав би вухастим зайчикам
(Що стибають в історію
Куцохвостими повстанцями)
Якби вони в ліс вічного смутку
Прийшли…
Примітки:
* - такий ліс справді є. Я не вигадую. Але не ходіть туди.
** - це був король. Справжній король…
*** - у шанахі кожна річ самотня. І капелюх теж. Чому майже всі шанахі носять кристаті капелюхи – не знаю. Один шанахі – носив картуза. Але він помер. Не картуз, звісно, скрипаль…
Дуже таємничий ліс, у який ніхто не ходить, реальний ліс, який бояться навіть їжаки, лише зайчатка могли б слухати музику, якби прийшли в цей ліс. І навіть сам герой мріє відчути луну, яка відкликнеться подорожньому-самітнику, і скрипка грає мелодію веселу про смерть...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зразу уявив, наскільки тиха і потужна є атмосфера цього вірша... Не здивований, чому ваша Батьківщина - прекрасна...
Хотів би я тут побувати...
А вірш - чудесний!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Ірландія справді прекрасна... І буде вічним джерелом для поезії....
шанахі-це скрипаль?чому у них кожна річ самотня;здається знайомою така звичка.
Дуже важко оцінити Вашу симфонію життя,радію з того,що можу її чути
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так - шанахі - це скрипаль. У давніх ірландських переказах та бувальшинах шанахі приписувались містичні здібності - зачаровувати свою музикою та творити чудеса. Найвідоміший скрипаль давнини Рафтері навколо постаті якого було складено багато легенд. Чому в шанахі кожна річ самотня - я не знаю. Шанахі загадкові люди - у них все не так...
Дорога стелиться стежками,
А за вікном прозора ніч...
Уп'юся терпкими рядками
Про світ минулий,
Звісна річ,
Бо жага пристрасті до волі
Нестерпно й досі ще живе
Й Любов,
Прим'ята труднощами долі
Дніпром могутнім крізь віки пливе!
Та не зникає мить,
Лиш гинуть люди,
І вітер сльози витира,
Не все одно,
Коли стук серця в груди
Століттями кричить ура!
Слова пусті?..
Звичайна річ,
Стежками
Я хочу йти у пам'ять навпростець,
Та сивину мрій охопить руками,
Бо наш початок - там де їх кінець!
Наперекір примхливій долі,
Із ніжністю святою,
Ось в чім річ!
Назустріч сонечку і волі...
А за вікном прозора ніч!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий чудовий поетичний відгук! За такий прекрасний вірш!