Ви знаєте, як плачуть вікна? Як
По шибці зимній котяться донизу
Малі краплини, віднайшовши шлях
Крізь поволоку білувато-сизу?
Ви знаєте, як плаче жінка? Як
Сльоза, прийнявши розпачу потоки
Тріпочеться на віях, наче птах,
І падає на розпашілі щоки?
Ви знаєте, як мучиться сумна
Моя душа, закована у кригу?
Чекає сліз очищення вона...
А вікна... вікна плачуть на відлигу.
12-15.02.2013р.
Для ілюстрації використано фото
"Запотевшее стекло"
Автор – Анастасия Аннинская
http://venec.com/gallery/nast-art/faktures/fac
Слезы и правда способствуют катарсису. Главное, чтобы отчаяние не было безысходным, нужно находить в себе силы идти дальше. Стих
С прошедшим, Наталья! Самые теплые весенние пожелания!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Світлано. Повністю погоджуюся з вами, що катарсис, як найвища форма трагізму, коли емоція потрясіння, що його супроводжує, не пригнічує своєю безвихідністю, а «очищає» і «просвітлює", необхідна час від часу людині, а надто жінці.
А весна у нас з вами буде неймовірно щасливою! Повірте мені!
