Він найкращий із тих, що вже були
Хоч і їх люди теж не забули
Він найкращий із тих, хто ще буде
Хто у людстві людяність збуде
Його вірші, то думи сумнії
Про життя і про муки страшнії
Він шукав кращу долю країні
Ще у годи свої молодії
І боровся за рідную мову
Таку гарну, співучу, чудову
І боровся за власний народ
Щоб не мав він страждань і незгод
Його знають не тільки в Вкраїні
А й у світі, у кожній родині
Бо не знати таланту такого
І вірша, наче камінь, міцного
Не пожно й зовсім неможливо
Бо в мистецтві Шевченко - справжнєє диво
