Присвячується онучці Адріані
Пахне стомлена хвоя. Ще блимають вогники на
Невеличкій ялинці, що стала сьогодні сумна.
Срібний ангел неначе заснув на самому вершечку.
Аромат ледь відчутний солодких, як мед, мандарин
Ще витає в кімнаті, кружляючи поміж гардин,
Ще цукерки блищать у різдвянім, із вовни, мішечку.
Біля ніжки канапи жовтіє покинутий м'яч,
Заховався колись від усіх цей невтомний втікач,
І забули про нього, хоч довго шукали й завзято.
За вікном, у сніжинки, ховається ще один день,
І самотності холод на плечі сідає. Лишень
Гріє сонечком спомин про сірі твої оченята.
Пролягли поміж нами дороги, сніги і міста,
Та згадаю тебе і усмішка торкає уста.
08.01.2013р.
Фото із архіву автора.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Олександре!
Не журіться, що не можете дозволити собі художника. Зараз свої книги можна на сайтах розміщувати у бібліотеках для безкоштовного скачування читачами. Якщо забажаєте, дам вам посилання.
Чарівний, милий вірш! 