Я хочу бути там, де мене нема
Там, де результат, не труна.
Я хочу бути там, де мене нема
Там, де світ не театральна трупа.
Де співає риба, та мовчить птах.
Замість крові смола, тече по венах.
Де намає холоду, тепла та світ-ла.
І лиш єдине серце, немов останній ліх-тар.
Країна відображення, де люди дзеркала.
А дзеркала ж самі, то і є душа.
Павуки літають – нетреба їм вже павутиння.
І зелені жаби то не зовсім жабуриння.
Якщо ти бачиш сміх, не зовсім то є зуби.
Не буде всього цього, бо люди, ви ж верблюди!
Плюєте з розмахом в чорні небеса...
А душі нема – лиш розбиті дзеркала.
