Пробач мені за те, що не звертала
уваги я на тебе...Ну пробач.
В тодішній час я точно ще не знала,
що я жаліти буду - в серці плач.
Не можу вже не думати про тебе,
коли на самоті залишусь я-
мій розум тут, а серце - біля тебе.
Пробач мені.Прощення прошу я.
Нажаль не можу вже я повернути той час,
коли подобалась тобі.
Я є мов звір до ланцюгів прикутий,
твоя байдужість- лютий ворог мій.
Скажи, як заслужить твою прихильність?
Як стать жаданою в твоїх очах?!
Скажи, бо не розправлю я ніколи
ті крила, що є в кожного із нас.
Лиш не мовчи...Промов принаймні слово!
Зустрінь мене з усмішкою в очах-
таких красивих мов безкрає море...
та обійми...і більш не відпускай!
Тоді, найщасливішою я буду з усіх
людей на світі.Ти повір!
Й нарешті зможу на собі відчути
любов твою у вихорі шалених почуттів...
Дякую за Ваш оптимістичний прогноз і за візит!!!Будемо надіятись,що саме так і станеться.. 
