Пам'яті свекрухи Таїсії Іванівни Мазур
(22.11.1933-23.03.2013)
З-за причілку хати виглянуло сонце,
Всипавши проміння яблукам рясним.
Задрімала мати, сівши край віконця,
Спогади до неї вкралися у сни.
В спогадах матуся - зовсім ще дитина,
На рум'янім личку п́осмішка блука.
З ярмарку вернувся тато. Як просила,
Хусточку привіз їй - радість то яка!
Час біжить так швидко, як літа дівочі,
Вже весну двадцяту соловей співа.
Танула в обіймах милого щоночі,
Хусточку коханий їй подарував.
Виростила діток, сп'ялися на ноги,
У світах далеких донечка і син.
Вкралися у серце мамине тривоги,
Присмак залишивши, мов гіркий полин.
Часом телефоном гомонить із ними,
Слухає внучаток, наче солов'їв.
Знає, що приїдуть десь на іменини,
...Хусточку, можливо, подарують їй...
27.06.2012р. 17:30
Для ілюстрації віршу використана картина
Малявіна Ф.А. "Девочка в белом платке"
http://www.artlib.ru/index.php?id=11&fp=2&uid=5063&iid=59055
Дуже мило, Наталю! Тепер такі подарунки не в моді, а колись...
...Залишивши присмак , мов гіркий полин... - здається так краще, ні?
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте, Володю, іноді так бракує бачення віршу зі сторони...
Виправила "Із причілку" - на "З-за причілку"
Виправила останю стрічку, тепер думаю над вашою порадою... Так, як пропонуєте ви - милозвучніше, у моєму випадку - наголос на першому складі, так як і попередні рядки...
От тому і думаю ще...
Так, як пропонуєте ви - милозвучніше, у моєму випадку - наголос на першому складі, так як і попередні рядки... 
