Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
а я, сидячи в неромантичному офісі, полинула думками у те літо, яку ти так майстерно описала, опинилась там і радію, як гарно
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох,Ліночко,в нас також не весело-дощі щодня надокучають,температура різко знизилася...Тому,щоб трохи розфарбувати такі сірі дощові дні,думками поринула в барвисте сонячне літо! Твоя анімаційна світлина-просто диво! Дякую за цей райський куточок!
Багата річ, лірична, і проста.
Це - саме те, що читача чарує!!!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Євгене,рада Вам! В нас вже кілька днів поспіль дощить,за вікном сиро і похмуро,тож захотілося чогось такого теплого і сонячного в ці холодні дощові дні-от і народився вірш.Дякую щиро за такий чудовий комент!