Білі павутинки заплела в косу,
Принесла в долонях вранішню росу,
Гладила голівки, захищала сон,
Відганяла з двору навісних ворон.
З вірою у серці зустрічала день,
Слухала душею весняних пісень,
Тільки якось швидко відцвіли сади,
Верби похилили віти до води.
І не так вже пахне весняна трава,
Так багато важать сказані слова,
Викликають сльози ніжні почуття -
То прийшло вже літо у її життя…
