Вкраїно! Матінко моя!
Пробач, що не Шевченко я,
Не Симоненко і не Стус,-
Ні з ким не лаюсь і не б"юсь -
Цвіту, мов у степу тюльпан;
Що сам собі кріпак і пан,
Ще й кум,- як кажуть,- королю.
Та все ж... Люблю тебе! Люблю!
Люблю ліси, поля, гаї,
Легенди і пісні твої!
Красу далеких полонин,
Величність гір, і сум долин...
Люблю усе, що в тобі є!
Бо все це, Матінко - МОЄ!
Дякую. Гарний вірш. Легкий для сприймання, глибокий за змістом. А я знайомлюся з Вашими творами. Одначе ви оптиміст: "Бо все це, Матінко - МОЄ!". Бо в нас так - купатися - заборонено, рибалити - заборонено квіти рвати - заборонено, хмиз збирати - заборонено - ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ!" А повітря і сонце - то суспільне поки що.
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну хоч помріяти,що все це моє, не заборонено! Дякую!
Дякую! 
