Ще зранку сніг виблискував,
Кружляв,неначе рій.
Та вже пісні висвистував
Вітрище-сніговій.
В танку своєму дикому
Злітав аж до дахів.
Стогнав і вив під стріхою,
Наполохав птахів.
У вікна стукав,сердився,
Кватирки відчиняв.
Свою сестру Хурделицю
Давно уже чекав.
Аж раптом ввесь зіщулився,
Бо наче з рукава
Сипнула снігом з вулиці
Хурделиця-Зима.
І,підхопивши братика,
Пустилася в танок.
І закружляв над хатами
Легесенький сніжок.
Пані Галино,який піднесений,чарівний вірш-аж відчувається той раптовий порив снігу,кинутий хурделицею,свіжість така і прохолода!..І ритмічність така легка-на одному подиху читається!
Galina Udovychenko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00