Вони як Боги зірвалися і підлетіли на самі вершини і правлять своїми вонючими і гнилими головами як жити іншим. Встановлюють нікому не потрібні права та свободи, які ніхто ніколи не виконує і не розуміє, вони плетуть вічні казки, вічні обіцянки, вічні мерзенні пісеньки в які і самі не вірять. Заходяться зі сміху, якомога довше стримують свої брехливі морди, щоб не показати свою душу на відеокамеру.
А ми діти, ми майбутнє, чекаємо коли нам скажуть іти на самогубство, вчити чужі мови, тікати з цієї багнюки, тікати з моря дохлої риби, шукати кращого життя, тяжко гноблячи і руйнуючи себе в чужому світі.
18.01.10
