Присвячено повісті “Людина” О.Кобилянської
Так легко вірити у мрії
Та ідеал людських думок,
Могла б піти у безнадію
Та не піду на такий крок.
Могла б поринути у небо
Та нитка долі не така,
Могла б скоритися ганебно
Та сила волі є стійка.
Хотіла б зіркою я стати
Хоча...багато вже їх є,
А може піснею лунати,
Щоб пам’ятали про мене
Буду людиною вона...
Така таємна, але й та...
Немає правди в цих словах
Душа приречена шукати шлях.
́́