І знов оці дурні
зізнання .
І знов до Бога всі
прохання .
Ненависть знов
полонить душу.
І знов прощатись
з нею мушу .
Я мушу? Але ж я
її кохаю.!
А може просто це
коханням
називаю .
А може справді
все уже минуло.?
І серце моє
почуття усі
забуло .
А якщо й так,то
що зі мною
сталось ?
Бо скорше цього
ще не
відбувалось .
Я не кохаю...........а
що ж тоді?
І чому сни у мене
всі страшні ?
А може справді я
вже не кохаю ?
А що ж тоді?
Ненавидіти
починаю ....
Але за що? Ну що
вона мені
зробила ?
Хм... Нічого...а
може ще й
любила ......
Любила,але
боялася сказати.
А може мала
просто ,що
втрачати?
Та що ж тоді? До
кого ненависть у
мене ?
До кого?
Напевне до
самого себе .
