Я – твоя білолиця принцеса
В довгій сукні із чорних троянд.
Амур поранив моє серце –
Я закохалася в зорепад.
Торкнусь холодною рукою до повітря
І зачеплю струни рожевий звук.
Для тебе цілий світ – це я,
Водночас я – причина твоїх мук.
Я відчуваю небо дивовижно.
Нестерпно боляче, я не одна.
Торкаюся губами ніжно-ніжно
До твоїх губ, як до солодкого вина.
За руку з сонцем ти підеш сьогодні
Від мене. І зітреш моє ім’я.
Троянди мертві, пелюстки холодні,
А як же тоді я?..
