Що відчуває наша їжа
Коли ми її з вами поїдаємо,
Яка в неї природна ніша?
Давайте це у Бога запитаємо.
Мертві тіла, мертві ссавці…
Я теж хочу бути вегетаріанець!
Знову м’ясне м’ясо у руці
Таке смачне, от поганець!
Їси його. Менших братів своїх,
Солодкий смак у тої плоті.
Не їсти м’ясо є тяжкий гріх,
І от воно вже в твоєму роті.
Тримайте мене, я хочу м’яса:
Птахів у небі і в воді риб.
У місяця вже повна фаза,
Ви чуєте тварини помирають, їхній хрип.
Допоможу, не мучилися щоби,
На переробку підуть і кістки,
Із жиру смалець ми натопимо,
З живого робимо мертві куски.
Шкварчить уже й на твоїй сковорідці,
В каструлі вариться і на вогні,
Зібрались коло столу хижі вівці.
А я так хочу всім сказати: «ні»!
Не треба їсти м’язову тканину,
Волокна протеїнові й білкову масу.
Зневажливо патрають тільце, мертву тварину,
Щоби віддати культ, пошану м’ясу.
Що, що не так, закрита тема?
Коли не буде, що будемо їсти ми?
Були ж сусіди самоїди, не проблема,
Не зарікайся від тюрми і від суми.
І на останок: без м’яса ж як,
Йому присвячую й останні рими.
Давайте зробимо життя своє все так,
Щоби самі не стали в когось стравами м’ясними.
15.08.2010
