"Всім Вам на "суд" дам,
та він не варт, це лиш жарт,
є сміх, то не гріх!"
Грек у млин сніп віз,
гнав кінь віз, аж враз щось трісь,
блим, там клин, от блін!
Біг мій, став Грек злий,
ледь не впав, чуб рве, мат гне,
бо хоч плач, чи скач.
Що він сам, цей злам,
як був то віз, а став хлам,
от жах, встид і срам.
У степ глип, чув крик,
мо звір, мав зляк, що й рот вкляк
піт на лоб, аж змок!
Все зле йде на ум,
аж вчув зов, а то був кум,
був рад, сміх та глум.
Грек пре, а кум гне,
трах, бах, грюк, стук, пил і дим,
Клин збив вдвох і з ним.
Кум зве, ти не пан,
дай-но вже хоч і сто грам,
Грек лив, і сам пив.
Та враз скис, тре ніс,
зліг у сон, та й впав під віз,
кум зник - це я влип!
Мав свій груз, та й вгруз,
бо є крам, був торг і план,
а тут клин, от блін!
* ХОКУ - традиційний жанр японської поезії, у даному випадку
трирядковий неримований вірш
з односкладових слів виразів, схема 5-7-5.
Дякую, Наталіє! Чудова картинка! 
