СУМ
Ні, це не плач і не стогін душі,
Це не обрáза, яка душу п’є.
Тільки-но сум. Так сумують дощі.
Так стóгном стукає серце моє.
Сум цей летить по життєвій імлі́
Так, ніби краплі із неба Бог ллє.
Тихо лягають вони в полотні́,
А полотно – то є тіло моє́.
Павло Гай-Нижник23 травня 1997 р.Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика кохання. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.53.