Жаль, буде матуся навіки одна,
Знов косить Героїв страшна ця війна...
Прийдуть лиш у спогад, а інколи в сни ...
Мій, Боже, синів захисти від війни!
Для чогось Господь таку долю дає,
Вкраїна цю чашу століттями п'є,
Так часто у землю лягають сини,
І чим завинили, хто скаже вони?
Невже винні в тому, що ми українці,
Ми - Нація, ми не корились ординцям,
Вже триста століть ми за волю в боях,
Таки до свободи свій топчемо шлях.
Нескорені, горді - йдемо до мети,
Долаємо з правдою, з Богом мости,
Ми пам'ять Героїв в серцях несемо,
Клейноди та стяги ганьбить не дамо.
В них наша історія вічна й жива,
Пшениця і небо - свята хоругва.
І не сподівайтеся, зайди-ординці,
Не будуть рабами для вас українці.
Галина Грицина.
