З серця випусти свого
Темні почуття,
Щоб впродовж життя твого
Більш без співчуття
Не чикрижили весь вік,
Наче ніж. Нехай
Врешті-решт усім навік
Їм настане край.
А натомість упусти
Світлі почуття
В серце, щоби з ними ти
Жив усе життя
І радів йому щомить,
І добро робив,
Щоб на світі жодну мить
Ти більш не тужив.
Адже нам життя дано,
Щоб лиш в щасті жить,
Хай і скінчиться воно
В нас колись умить.
Смерть не вдасться обійти
Жодному із нас,
Як насмілиться прийти
У нежданий час.
Доти ж світлі почуття,
А також – думки
Протягом всього життя,
Начебто квітки,
Хай у нас усіх цвітуть
Під серцебиття.
В них же вся глибока суть
Нашого життя,
А також, щоб в світі цім
Добрий слід лишить,
Щоб нащадки щасно в нім
Теж жили щомить.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2021
