Затьмарилось небо, примруживши очі.
Як солодко хмарам в просторі літать.
Як важко думкам гулять опівночі.
І раидужні сни в темноті малювать.
Хотілося б жити,як хмаркам на небі.
Зловить неосяжність моєї землі.
Сягнути з зірками в незвідании простір,
Літати пташиною в вільні краї.
Ловити красу переможного слова.
Прозріти миттєво в завісах брехні.
І влучна, як зброя, бува лише мова,
Яка зберігає кордони весни.
