Тринадцяте Марс , слухай і шепочі
Твої французькі поцілунки ключі від моєї душі
Я пам'ятаю нашу червону весну
А якщо згадала - тепер цілий рік не засну
Мій Марс почався так як розлітається скло
Коли виходиш у двері , але потрапляєш у вікно
До письменників в гості заходиш , не знімай взуття
Письменники пишуть сторі але відчувається каяття
Я люблю весну , але більше люблю - Париж
Наша Вандомська площа пам'ятає як ми горіли
Наші французькі поцілунки - це одкровення і трохи печаль
Я знаю ти промовчиш але мені все одно так жаль
Запалюй на Сєні бакени , хай ці вогні
Ведуть нас рікою спасіння і ми самі
Літаємо вже , тримаючись лише за повітря
Мій червоний Марс - Революція що завжди вестиме нас
