Казка
У старому карпатському лісі було багато дерев, жило багато тварин. Лисичка Уга та вовчик Гоп мешкали по сусідству. Часто вони разом гуляли, в ігри грали. А у свята влаштовували спільний обід. Після того, як наїлись, пісні співали, танцювали.
Ось і сьогодні, у день Дуба, вирішили трохи розважитись. Вовчик приніс дров і шматок м’яса, лиска – гриби, казанок, ніжки до казанка, шомполи і всілякі спеції. Та й почали чаклувати над обідом. Уга м’ясце порізала й поклала його в казан із водою й приправами, потім почистила й порізала гриби. Гоп розклав вогонь, увігнав краї палиць в землю, поклав на них казан. М'ясо нанизали на шомполи та й пішли дуб, що недалеко від вогню ріс, вітати зі святом. Поки дерево вітали й довкруж нього скакали, дрова майже на вугіль згоріли.
Тоді й поставили м'ясо смажити. Коли було готовим до вживання, взяли кожен по одному шомполу собі. Та тут враз похолодало, вітер налетів.
- Що робитимемо? – запитала лиска вовка.
- Я ще кілька дров запалю, щоб нам холодно не було, поки м'ясо їстимемо.
- Гаразд.
Гоп запалив вогонь. Друзі почали їсти м'ясо, хвалити його, а вітер ганити.
- Ти, такий-сякий вітре, чого сюди прилетів, свято нам зіпсував? Іди до міста чи до села, там твори свої діла! А нас не чіпай, ліс залишай!
Та вітер і не думав їх слухати. Ще з більшою охотою почав дути.
- Мабуть, не вступиться звідси цей хуліган, - мовила лисиця. - Треба тікати звідси, в дім ховатися, щоб не застудитися.
- Мабуть, що так, - відповів їй вовк.
Уга з Гопом м'ясо похапцем з’їли, причандалля, яке принесли зі собою, склали та й побігли додому.
А вітер гарячі вуглини розворушив, вогонь, що причаївся в них, роздмухав та й поніс його по травах, кущах та деревах. Наздогнав і вовка з лисицею. І хоч їх не спалив дотла, та обпік трохи і димом нагодував.
Сова, що сиділа на дубі і все це бачила, задзвонила в пожежну службу, повідомила про те, що сталося в Карпатському лісі. Пожежники прибули миттю і почали гасити вогонь.
На щастя, їм вдалося це зробити, хоч і не за лічені хвилини. Викликали пожежники швидку допомогу. Вовка і лисицю, які стогнали, лежачи в канаві, рятувальники знайшли, поклали на ноші і віднесли до машини. Їхнє життя було врятоване.
Через кілька днів староста лісу – ведмідь Бурий, зібрав тварин лісу на нараду.
- Треба, - мовив він, - дерева посадити на вигорілій ділянці лісу. Хто за таку пропозицію, зробіть два підскоки.
Всі тварини почали скакати. Всі були згідні з тим, що сказав їхній староста. Пішов ведмідь до лісника Омелька, розповів йому про те, що вирішили його підопічні, попросив допомоги.
- Привезу вам саджанці, - мовив лісник.
Та й привіз. І посадили їх звірі. Правда, спершу ліс розчистили, обвуглені дерева спиляли, прибрали.
Саджанці поливали. А потім свято влаштували. Але без шашликів. На нараді, яка відбулася напередодні свята, прийняли закон, який забороняв палити вогонь у лісі. Розводити вогнище можна було тільки у спеціально для цього відведеному місці біля річки.
Уга та Гоп за якийсь час виписали з лікарні. Коли вони повернулися до лісу, то не впізнали його. Тварини дякували своїм рятівникам і садівникам лісу. Сова, яка першою зустріла на шляху лисичку та вовчика, сказала їм, що палити вогонь у лісі відтепер заборонено. Того, хто спробує порушити закон, виселять з лісу назавжди.
- Вибачте нас, за те, що ми вогнище розпалили, - говорили Уга та Гоп всім, кого стрічали, - і через це лісові біду спричинили. Більше, звісно, такого не робитимемо.
- Пробачаємо, - відповідали стрічні лісові тварини. - Добре, що пожежу вдалося швидко загасити і що ви та й ми всі живими зосталися.
- Ми теж хочемо дерева посадити.
- Ідіть до лісника Омелька, може знайде вам саджанці.
Пішли. Знайшов. Дав. Посадили лисиця з вовком два дуби, дві ялини і кущ калини.
ID:
1035472
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 14.03.2025 22:23:54
© дата внесення змiн: 14.03.2025 22:23:54
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
