я скнів на скронях твоїх літніх снів
і спав на неба чистих сарафанних схилах
я сам блакитнішав палав бринів
прокинутись не солодко було б несила
знімав із лоба твого комарів
поки заносило у вихор і носило
і плечі й руки хоч не змерзли грів
і чисті ми і чесні ми були як мило
що значить це не знаю я
захоплювався розумом твоїм о гольдмунд
мої роки моя ца
рядок придумав перший тільки й він прикольний
плачу за пам’ять ним ціна
за те же я тебе кролятко не проскролив
Липень'24
