Ми ніколи не були браттями,
Вони ж були до люті завзятими,
На коліна хотіли поставити,
Волю нашу, свободу послабити.
Завжди думали: Як би нас знищити?
Підселяли своїх нам поміщиків.
Аби ті нас тримали рабами,
А ми гнулись на них віками.
Вони нас просто нищили голодом,
Під злочинним, надуманим доводом.
І мільйони на фронті загинули,
Бо завжди ми у пекло закинуті.
Ніби ми вже від них відкололися...,
Та, нажаль, цього знов не відбулося.
Не вгамують ці кати амбіції,
Бо нема на них в світі поліції.
Знову фронт, знову в пекло закинуті,
Наші люди по світу розкидані.
Боротьба, щоб не бути рабами,
Мати волю, нарешті, віками.
Зараз наша Історія пишеться,
Що ж від нас за війну цю залишиться?...
Але зможемо нечисть цю вигнати,
В "потяг щастя" щоб врешті застрибнути.
На часі вірш...наше сьогодення. Але з вами трішки не погоджуся,вони ніколи не були завзятими, а були п*разитами,які жодного століття не можуть прожити без війни...на жаль...Кажуть бражку кухлем я хильну і знов піду на війну.... А заляє душу ,де уже той мозок..
Вибачте та це моя думка. Миру і добра неньці Україні! Героям слава!
Дуже дякую за коментар!
Вони завзяті до вбивства, до подавлення чужої волі і порушень кордонів як територіальних, так і особистих. Ці нелюди дійсно не можуть існувати без війн, бо головою заробляти, то треба в ній щось мати, а грубою силою, вбивствами легше отримати будь-яке майно і нічого до цього не доклавши, крім жорстокості. Але ми - нація, а вони - населення, а тому Україна переможе!