Тобі, Україно
Із чорної хмільної глибини
Зло виповзло, щоб наковтатись крові
З баюр смертельних підлої війни
В країні мирній, світлій, калиновій.
Знов, Україно, ти в диму й вогні –
Тебе прийшли скоряти московити.
Та воля й дух міцнішають в борні –
Сини тебе зуміють захистити.
Під москалями плавиться земля.
Козацькі сили їх товчуть запекло,
Шлють їх відомим курсом корабля
В останню гавань, якій назва пекло.
Ти вистоїш у шквал і в ураган,
Із попелу піднімешся титаном.
У Лету кане збочений тиран,
І на твоїх теренах мир настане.
За те, що ти повік не гнеш колін,
Що горда ти, незламна й непоборна,
Віддасть у шані світ низький уклін
Тобі, Вкраїно, вільна і соборна.
