Фужер весільний підійму,
З чужою, знаю, неодмінно.
Ти не питай мене чому?
Втомивсь твоєю бути тінню.
Стрічаю зранену Весну,
Де линуть мрії журавлині.
Мій погляд по землі ковзнув,
Назустріч Відчаю й провині.
Ранкові сни не впізнаю,
Бо в них обкладинки всі інші,
На Юність схожі, так мою,
Де ритми Серця веселіші.
На стежці Квітень вже в цвіту,
Блукають хмари сиротливі.
Собі віддушину знайду ,
На цій Життю довгезній ниві.
