взимку всі запахи важчі й гостріші –
дух аромат і парфюм і амбре
цей стане спогадом той стане віршем
хтось мов метелик до квітня завмре
глибшає день і ростуть перемети
взимку всі лінії леза гостріш
ляжуть вони й на перетині плетив
буква до букви плестиметься вірш
дні чорно-білі мов крила сороки
ночі чорніші за крики ворон
в слід потрапляють чужий твої кроки
в’ється над кавою дух цинамон
(наче дух божий над першоводою)
слово яке за щокою ти грів
паросток пустить зросте колядою
там де гойдаються стебла димів
там де завія півсвіту покрила
припорошила нам скроні лишень
ніч збережуть цю воронячі крила
очі сорок віддзеркалять цей день
стань зупинися на лінії ночі
запахи зимні на повну вдихни
всі наче вірші – один кровоточить
ти відчуваєш – це запах війни
_______________
Ілюстрація Gemini
