В тумані молочнім мелькають вогні –
На декілька метрів не видно ні зги;
В житті так, коли не видать горизонт
І лиш біля ніг шепче друг – старець Понт.
Від друзів смартфон цілий день, мов німий –
Хай чайник скипить, чашку чаю налий;
Туман не на вік, Сонце знову відчуй
І чистий листок для віршів приготуй.
Словами ти можеш і радість призвать,
Щоб менше проблем було переживать,
Яких тобі тчуть, аж від ночі до дня,
Про добре лише на словах, обронять…
У вуха обіцянок стільки, агов?
Наївність свою, все леліємо, знов.
Вже краще до Всесвіту нам закликать
І сон про світи справедливі, приспать.
А вранці із себе, мовляв розпочать,
До ближніх любов, на Землі повертать…
В'ячеслав Шикалович
16.12.2023 р.
Христос – Великий Подорожній, Велика Жертва, Спаситель. Даючи знання, втілюючи їх в дії, Христос робить акцент на любові. І до нього вчителі говорили про необхідність любові, висловлювали любов. Але Христос посилив акцент на необхідності прояву любові, підкреслив, що саме через любов можна домогтися кращого, променистого, світлого. І тому кажуть: Христос-це любов, це вогняне серце, повне любові.
ID:
1000942
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Історична лірика
дата надходження: 16.12.2023 09:32:02
© дата внесення змiн: 16.12.2023 09:32:02
автор: Променистий менестрель
Вкажіть причину вашої скарги
|
