Слова зпліталися, як коси у верби,
І їх думки, мов вітерець гойдали.
Сльозами пінними ридали від журби
І листя пожовтіле розкидали.
А на листках уривки із віршів,
Слова кохання, біль душі, образи…
Якби їх хтось зібрати захотів,
Та й ще з‘єднав у послідовні фрази.
Вже натрусило листя до колін,
Думок безмежно, що й не розібрати.
Пісні лунають із усіх сторін,
А на вербі залишились цитати.
14.12.23. Олександр Степан.
