Шумлять дерева.
Легіт, наче грум,
укотре намагається підняти
попону поролонову, яка
відкинулася од стільця на стіл,
мов гість, що добре випив,
в двох місцях
зламалася і вклякла.
Вітерець
її за плечі тягне,
одриває,
і випускає з кришталевих рук.
Сміються діти!
Втік від хазяїв
і розгубився бернський пес,
блукає
між трейлерів, наметів...
Він - як ми.
Чи майже так.
Бо кілька крапель часу,
коли ти споглядаєш ці картини,
стікаючи по вусах,
раптом вуст
торкнуться, обпечуть і нагадають
щось інше, втрачене,
коли на учті
почетним гостем був,
щось архидавнє.
Збирай-но пилосос
і їдь додому.
03.07.2023,
Марікерке.
