бескінечне життя тут палає стріхою над головами
що зробилося з домівлею твоєю, ні словами
ні сльозами не виразити всю біль і кривду
домівля в домовину, домовину в сиру землю-матінку
тепер ласкати буде могильними червами зранку
до ранку в чреві та твоїй голові божевільній.
ти подивись, а вогнище-то всюди і тепер не тільки стріха
але весь світ палає, для пекла і чортів лиш втіха
а люд і дім свій вже не знає, не розрізняє де вже
мертвий, де живий. а ти постій і подивися
чи може ти впізнаєш
чи може ти згадаєш
то був твій сад, де ти вродився
матінці в очі подивився
ти ріс і ріс, чи знав? не знав. що все згорить
що ти згориш і сам. і всі, хто поруч — теж згорять
і стріхи все палають, стріхи все болять.
