З авторського християнського циклу віршів
Євангелію присвячується
Світло згольчате, мовби іній,
Наче проблиск безодні літ –
Зве людей на планеті синій
Невігластва здолати гніт.
Іспит тримати перед Богом –
Що вже зроблено, без промов,
Щоб спізнати Планетний Логос,
Людства загадку суть-ярмо.
В нісенітницях та омані –
Чи навмисних, чи ні в момент?
Живемо – то у прозріванні,
То в падінні в експеримент.
Боже правий – як розібратись?
Довгий шлях, помилок ще тьма!
Як до Істини наближатись?
Тягне долу гріхів сума.
Та чи всім ті гріхи до тями?
Навіть знаючи – множать їх;
Одиниці на час – в прояві,
Невігластво жне врожаї.
З Волі Бога Христос Спаситель –
Взяв на себе гріхи землян.
Чоловік, як раніш, проситель –
Замість Величі,... як бур’ян.
Помічник же він Богу перший,
Бо матерій тонких є суть.
І по совісті – шлях до звершень,
І по Духу – готовий в Путь.
Світло згольчате, мовби іній,
Наче проблиск безодні літ –
Зве розкрити планетні сині,
Таємницю Небесних міт.
О Великий Вселенський Логос –
Точить камінь потік води...
Оживе в серці Боже Слово,
Тьму розвіє вже назавжди!
05.01.2006р.
На жаль, поки-що, невігластво у нас жне врожаї! Сильний вірш!
