Мені, мабуть, всього життя
Забракне, щоби почуття
Та думи, що живуть в мені,
Вам висловити. Звісно, ні.
До деяких дум, почуттів
Я навіть не знайду́ тих слів,
Аби їх точно описать,
Сказати їх чи написать
Про них щось, хоч би слова два.
Не знайдуться такі слова.
Шукати марно їх, дарма.
У жодній мові їх нема.
Але коли вони вже є,
То теж призначення своє,
Звичайно, мають, роль свою
На світі цьому у бою
Під назвою «Людське життя»
Виконують. Чи до пуття?
То вже питання непросте,
Та відповідь є і на те.
Залежить це лиш від тогó,
Як я сприймаю бо його –
Життя, що надане мені,
У дійсності, а не у сні,
Коли я солодко так сплю;
Від того, що я в нім роблю,
А не живучи в світі мрій
Лиш; від конкретних тих же дій,
Які я здійснюю щодня
Із розумом, не навмання.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2020
ID:
979308
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.04.2023 19:45:38
© дата внесення змiн: 05.04.2023 19:45:38
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
