Ох, Зимонько-зима,
Дні твої непривітні,
Безбарви їх однономанітні
Так довго мусилось терпіти,
Так болісно чекати цвіту,
У небо споглядати без одвіту,
Терпіти сніг, тумани, сльоту,
Ночей марудную чорноту,
Тужливе навечір’я, сум-світанки,
Тепла плекати марні сподіванки,..
А ти вже йдеш, буденно, просто,
Так, як ніби пройтись пішла,
Пішла, та опинилась геть, за мостом,
Що ще димить, згораючи до тла…
