Коли душа байдужістю хворіє,
А співчуття згубило в серце шлях,
Коли позбувся радості і мрії,
Й чортополох розрісся на полях,
Спинися на життєвім перехресті,
Спитай себе, як жити будеш ти,
І що у жертву мусиш ти принЕсти,
Щоб вихід відшукати непростий.
Коли душа ще й черствістю хворіє
Й відомий став діагноз цей тобі,
Душа твоя, хоча й не постаріє,
Замкнеться у самотності й журбі.
Отож, аби минулися тривоги,
Лікуй, як слід, свій чорний егоїзм,
І знайдеш іншу вже тоді дорогу,
А другом вірним стане альтруїзм.
30.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
