Гомоніла Україна.
Від краю до краю.
П'ятий рік як на Донбасі
З окупантом воювала.
Ні в день, ні в ночі спокою не знала.
І дітей своїх загиблих
На колінах зустрічала.
Гомоніла Україна,
Гомоніла і страждала,
Кров свою на сході
У війні з Москвою
За волю проливала.
Гомоніла Україна
І в селі, і в місті,
Змін швидких,
Як і старшин нових,
З давніх пір хотіла.
Вирували скрізь дебати,
Кипіли пристрасті затяті,
І в гетьмани стояла
Завелика черга кандидатів.
Часу дарма не марнували,
За спроби другої обрали,
Та не гетьмана, не воїна,
Коли війна з ордою-
Бо люмпени, хохли і малороси,
Новітня Чорна Рада,
Блазня з балагану вподобала,
На поганяло "Слуга народу",
Який не нюхав пороху,
В політиці не знає броду,
Ні мови, ні історії українського народу.
Взяли гору в цьому році
Люмпени, хохли і малороси.
За вибір ваш ще будуть вам
З очей великі роси.
З мазепових часів
Століття пролетіли,
Але за волю
Ви боротись не хотіли.
В багні імперії зросли,
Сміттям московським багатіли,
А велич рідної землі
Ви й досі ще не зрозуміли.
Для вас життєвий ідеал -
Бухло дешеве і дебіловий Квартал.
То ж буде вам
Налигач і батіг.
Москаль радіє,
Зуби шкірить
І бачить вже,
Як вас до возу він запріг,
І гонить до Сибіру.
01.10.2019