Зродим мову свою солов’їну,
Ще від Дону до синіх Карпат.
Може й зляжем в лихую годину,
Та повернем набуте назад.
Там нелегко на фронті солдату,
Кулі з смертю щодня гомонять.
Та поселиться тиша у хату,
Й пісні наші за обрій злетять.
Не трубитиме, янгол крилатий,
Голубітимуть в полі льони.
І герої не будуть вмирати,
Життя кожного варте ціни.
Приспів:
Кольори наші жовті і сині,
Їх не витравить злоба Москви.
Бережи нас Всевишній - єдиний,
України ми дочки й сини.
