Ніхто не знає, де вона зимує,
І як насправді холодно їй там,
Чи ходить хтось до неї колядує
В супротив наполегливим вітрам.
Той шлях долають лиш голодні діти,
По груди в сніг вгрузають, мов вовки,
По їх слідах мандрують білі квіти
І хлібом з ними діляться круки.
А їх чекають з дальньої дороги,
Немов за хлібом вибігли й прийдуть,
З кутка у кут стираючи пороги
Покинутих дітей матусі ждуть.
Олександр Кармишев
01.12.2021
