Дахи – розсипались і впали,
Пішли у чорний ґрунт доми –
Як від жорстокої навали
Чи від прадавньої чуми.
Вали, занедбані й забуті –
Над ними ліс і пташий спів –
Немов покинуті у скруті
Між непролазних чагарів.
Де вже вода не струменіє –
На дні померлої ріки –
Лежать несправджені надії
І непоховані кістки.
Але вжахатися – не треба.
Десь навкруги – веселий сміх.
Нам шлях – потрапити на небо,
Бо ми є пил старих доріг.
