Від спинки дивану до краю столу
Я все хитаюсь...
Чи може брак...чи може знак...
Я все вагаюсь...
Волосся своє, рівне, пряме, на пальці мотаю...
Чи хвора, чи п'яна, чи може дурна,
Я вже не знаю...
Слова не зарадять, і досить вже плакать,
І сили немає...
Ножі летять в спину, на жаль, як єдину, ніхто не кохає...
І в горлі образи повітря тримають,
Так важко сказати,
Як серце схололо не треба жаліти,
Не треба чекати...
