* * *
Чому сумуєш, подруго моя,
Зітхаєш знову тихо уночі?
Давно ж підсохла на очах сльоза
І у душі вже вщухла заметіль...
Погасли в серці пристрасть і любов,
Втопились у щоденній суєті
І щезли геть, неначе випив хтось
Всі почуття зболілої душі.
Тримайся, подруго, не розкисай,
Із радістю зустрінь наступну мить!
І зорями всміхнуться небеса
Добру́ назустріч ніжністю весни.
До тебе повернеться щастя птах,
Любові зронить сріблянé перо,
Засяють іскри у твоїх очах
І радість в серці завирує знов.
30.10.2014
