Якби я зникла, ти б жалів, що не сказав всього що маєш?
Чи може ти б цього хотів, бо слів для мене вже не маєш.
Якби я впала, ти б підняв, ти б не чекав коли попрошу?
Чи просто повз пройшов і вдав, що не помітив мене просто...
Постійно є такі думки, постійно щось в душі питає
Чи буде день, коли ще раз відчую я тепло безкрає.
Не хочу я звикати знов, не хочу знову все ховати
В собі тримала вічно все, а так хотіла розказати...
Про все, про всі свої страхи, про всі бажання і пориви
Та не цікаво було всім, мене ламали, не було сили
Сказати щось, щоб знали всі, що я також хочу уваги
Тому я мовчки все сама навчилась тихо утискати.
Мене підтримав саме ти, у той момент, у ті хвилини
Відчула я, що можу йти, що можу визнати провину
Свою... Що я сама здалась, сама завдала собі болю
Коли я іншим піддалась, коли зламали мою волю.
Але я хочу встати знов, хочу піднятися з коліна
Та я не можу поки що, мені ще треба твоя сила.
Ще будь моїм, поміть мене, чомусь тебе я вже втрачаю
Можливо вже не хочеш ти, скажи мені, бо я чекаю...
Гарно! 
