"Як буде хліб, то буде й пісня",
Згадалась приказка колишня,
Тепер не тішать вже свята:
Про мир благаємо Христа.
Бездушність, нелюбов, хвороби,
Ідемо в храм вклонитись Богу,
Чи є той Храм в нашій душі,
Що нас хвилює в метушні?
Якими хвалимось дарами:
Єгипет,Турція, Багами,
Є яхта, мерседес, ленд крузер:
Фальшиві цінності та друзі.
Однаково вмираєм всі:
Багаті, грішні чи святі,
І нас одна веде дорога
Всі ми на суд йдемо до Бога.
Не знаємо, що нас чекає:
Але гріхи свої ховаєм,
Мов камінь в серці їх несем,
Не ті ми цінності берем,
В дорогу, що веде у Вічність.
Чи зрозумієм цю трагічність...
От душу б нам про це спитати,
Щоб в ній Христа не розпинати.
Галина Грицина.
