Автор: Мирослава Савелій
Вітер одиноко сушить сльози,
А вони все лються, мов з відра....
І горять мости, ще не вчухли грози,
І любов жива догора....
Любиш і не любиш..?
Будеш чи не будеш? ..
Буде все не так або як завжди --
Душу привідкриєш, то віллють пуд гіркоти....
Вірити, кохати, бути ...
Може краще не літати в небесах. ...
І не вірити, що чують вуха,
Лише в те, що роблять руки і написано в очах...
Сльози висихають, і прийде пора,
Буду ще колись і я не сама...
А з тобою все якось не так,
То любов або долі лихий жарт? ..
Бути чи не бути, якось не збагнути,
І не зрозуміти до кінця....
Чи любить сильніше, а чи взять й забути,
Нині я не знаю: бути чи не бути.
Хочеться кохати, вірити, чекати...
Але чи насправді усе так?
Ще не довго залишилося чекати:
Зрозуміти правда це чи брехні кулак.
