Берег кохання
Незабутні очі
чарівні твої
кличуть серед ночі
линути в краї
ті, де соловейко
пісню заспівав
і любов маленьку
нам подарував.
Поринаю в космос
фантастичних мрій,
як почую голос
мелодійний твій.
Сяють від світання
верби у воді,
адже від кохання
ми завше молоді.
Пригадай те літо,
дивлячись на квіти
і нехай тебе любов палка
по стежках розмитих
поведе зустріти
новий день на березі ставка!
Гомонять тополі
з вітерцем легким,
мов питають долі
де знайти і з ким.
Хоч я не з тобою
нині у житті,
але любо двоє
ми у почутті.
Відчуваю досі
від обіймів жар,
що серцям в хаосі,
як любові дар.
Хай між нами хмари
грози і дощі,
та не зникнуть чари
на березі душі.
Віктор Цвіт 11.05.20
Зворушливі рядочки! 
