Ти казав,що навічно,та не збулося,
Обіцяв назавжди,коли гладив волосся.
Мрії і серце тепер на частини,
А я ж вірила наївно,мов дитина.
Обіцяв ,що буде й завтра,
Та не зберіг кохання.
Навіщо грав,а зараз втрата ?
Зачім були ті починання?
Чому дивився ніби щиро?
А я вірила у казку,
Та все це ніби ливнем змило,
Залишилася поразка.
Це не війна - та мабуть гірше ,
Вбиває пострілом одним ,
Серце було колись добрішим ,
Доки доброту не змив.
Панує більше пустоти,
Можливо й витіснять її,
Любові більше не проси,
Ще рани гояться в-ві сні.
Від пострілу ,що прямо в серце,
Згорає місце почуттям,
Час може витримає все це,
І кращим стане ще життя.
Не знатиме серденько горя ,
І буде битися щасливо ,
Просто влучала в нього зброя ,
Кохання - небезпечна сила.
ID:
883771
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 23.07.2020 23:38:14
© дата внесення змiн: 23.07.2020 23:38:14
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
