Приїду в Білу, на село,
Йду на могили до батьків
Щоби почути серце своє -
Не повернути, що було,
Не повернути, що хотів,
А повернути, що не моє.
Хмурніє небо літа ясне,
Ніяковіє світ, день гасне,
Одвічну відчуваю тишу,
Тут кращі свої вірші пишу,
Спаде із пліч доріг тягар,
Їх темпів божевільних жар
Й минулого зникає мішура,..
Пора мені до сповіді, пора
Покласти совість на вівтар
Й почути благовіст за каяття -
Що на печальне попелище
Іще поллються дощі чисті,
Покличе торжеством життя
Й за роду плекане коріння
Осяє розум просвітління.
