Бачити світ, хай не довго, твоїми очима,
Чути незнані до того пісні, на світанку
Заспане сонце обняти наївно-дитинно,
Збити росу, постояти босоніж на ганку.
Враз осягнути, що зустріч ця буде єдина.
Холод відчути, вмираючи при розставанні,
Стишити крик, не пролити сльозу від розпуки.
Підемо далі: не перші ми і не останні.
Тільки не видав би серця зрадливого стукіт,
Десь на самісінькім денці заховану тайну.
